Dwa lata temu Rosja napadła Ukrainę, aby odebrać naszym sąsiadom ich wolność i suwerenność. To była druga rosyjska agresja na to demokratyczne państwo. Wojna trwa już od dziesięciu lat. Pamiętajmy, że w lutym 2014 roku Putin zajął Krym i wschodnie regiony Ukrainy, naruszając jej nietykalność, którą Rosja po 1991 roku w wielu międzynarodowych dokumentach gwarantowała. Pełnoskalowa inwazja Rosji dwa lata temu przekształciła napaść na Ukrainę w największy, po II wojnie światowej, konflikt militarny na naszym kontynencie. Nie dotyczy on tylko regionu, nie odbywa się gdzieś na peryferii, jest globalną walką między demokracjami a dyktaturami. Agresora wspierają inne państwa autorytarne, wręcz totalitarne – Chiny, Iran, Korea Północna. Co gorsza, wysiłek Ukrainy umniejszany jest również przez populistów pokroju Donalda Trumpa. Wojna za naszą wschodnią granicą rozstrzyga przyszłość Europy, a także całego ładu politycznego na świecie. Pytanie brzmi: świat zdominują demokracje czy dyktatury łamiące prawa człowieka?
Putin i jego sojusznicy sprawdzają trwałość międzynarodowej solidarności, naszą wierność wobec humanistycznych wartości. W latach 80. kolorami solidarności na świecie były biel i czerwień, barwy naszej polskiej rewolucji. Dziś europejską solidarność symbolizują kolory Ukrainy – żółty i niebieski.
Pamiętajmy, że Putin otwarcie kwestionuje skutki zwycięskich rewolucji obywatelskich lat 1989–1991: upadku żelaznej kurtyny, rozpadu imperium sowieckiego, budowy nowego demokratycznego ładu dla całej Europy. Naszym polskim zobowiązaniem jest, by bronić dziedzictwo rewolucji Solidarności. Dziś jako Europejczycy potrzebujemy solidarności z Ukrainą nie tylko w wymiarze humanitarnym i politycznym, ale też militarnym.
W tych dniach rocznicy wybuchu wojny w Ukrainie głęboko odczuwamy wspólnotę naszych losów – upamiętniamy ofiary wojny, zwiększając dług wdzięczności wobec naszego sąsiada walczącego w obronie całej demokratycznej Europy.
Wojna zbliżyła jeszcze bardziej nasze społeczeństwa. W tych tragicznych latach z narodu polskiego i ukraińskiego powstała jedna rodzina. Broniąc niepodległości Europy, niepodległości Ukrainy i Polski jesteśmy demokratyczną wspólnotą. Trzymajmy się razem, nie dajmy się podzielić!
Basil Kerski, dyrektor ECS
Gdańsk, 24 lutego 2024
Поляки та українці, ми одна сім’я
Тримаймося разом, не даймо нас роз’єднати!
Два роки тому Росія напала на Україну, щоб відібрати у наших сусідів свободу і суверенітет. Це була друга російська агресія проти цієї демократичної країни. Війна триває вже десять років. Нагадаємо, що в лютому 2014 року Путін окупував Крим і східні регіони України, порушивши її недоторканність, яку Росія гарантувала в багатьох міжнародних документах після 1991 року. Повномасштабне вторгнення Росії два роки тому перетворило напад на Україну на найбільший військовий конфлікт на нашому континенті після Другої світової війни. Він не просто регіональний, він не відбувається десь на периферії, це глобальна боротьба між демократіями та диктатурами. Агресора підтримують інші авторитарні, навіть тоталітарні держави – Китай, Іран, Північна Корея. Що ще гірше, зусилля України принижують популісти на кшталт Дональда Трампа. Війна по той бік нашого східного кордону вирішує майбутнє Європи, а також весь політичний порядок у світі. Питання полягає в тому, чи будуть у світі домінувати демократії, чи диктатури, які порушують права людини?
Путін і його союзники випробовують на міцність міжнародну солідарність, нашу відданість гуманістичним цінностям. У 1980-х роках кольорами солідарності у світі були білий і червоний, кольори нашої польської революції. Сьогодні європейську солідарність символізують кольори України – синій і жовтий.
Пам’ятаймо, що Путін відкрито ставить під сумнів наслідки переможних громадянських революцій 1989-1991 років: падіння залізної завіси, розпад радянської імперії, побудову нового демократичного порядку для всієї Європи. Це наше польський обов’язок – захищати спадщину революції „Солідарності”. Сьогодні, як європейці, ми потребуємо солідарності з Україною не лише в гуманітарному та політичному плані, але й у військовому.
У ці дні річниці початку війни в Україні ми глибоко відчуваємо спільність наших доль – ми вшановуємо пам’ять жертв війни, збільшуючи наш борг вдячності нашому сусідові, який бореться, щоб захистити всю демократичну Європу.
Війна ще більше зблизила наші суспільства. У ті трагічні роки з польського та українського народів постала єдина родина. Захищаючи незалежність Європи, незалежність України та Польщі, ми є демократичною спільнотою. Будьмо разом, не даймо нас роз’єднати!
Базиль Керський, директор ЄЦС
Гданськ, 24 лютого 2024