Europejskie Centrum Solidarności

SOLIDARNI Z BIAŁORUSIĄ | Салідарныя з Беларуссю | Солідарні з Білоруссю
SOLIDARNI Z UKRAINĄ | Салідарныя з Украінай | Солідарні з Україною
25–27/03/2022

26/03/2022 SOBOTA | СУБОТА | СУБОТА
18.00
ŻYWIE BIEŁARUŚ! SŁAWA UKRAINIE! | koncert
ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ! СЛАВА УКРАІНЕ! | канцэрт
ЖИВЕ БІЛОРУСЬ! СЛАВА УКРАЇНІ! | kонцерт

Koncert dedykowany jest wszystkim Białorusinkom i Białorusinom, którzy pokojowo demonstrują w obronie swoich praw i wolności. A szczególnie tym, którzy są więzieni, bici i prześladowani oraz bohatersko walczą w obronie swojej ojczyzny. Na scenie wystąpią wspólnie artyści z Białorusi i Ukrainy. Wstęp wolny, ale zachęcamy do zbiórki na rzecz pomocy humanitarnej. dla uchodźców z Ukrainy.

Канцэрт прысьвечаны ўсім беларускам і беларусам, якія мірна выступаюць у абарону сваіх правоў і свабодаў. Асабліва тых, каго саджаюць, б’юць, хто цярпіць перасьлед і гераічна змагаецца за абарону сваёй Радзімы. Разам выступяць артысты зь Беларусі і Ўкраіны. Уваход вольны, але мы заклікаем вас да збору сродкаў на гуманітарную дапамогу для бежанцаў з Украіны.

Концерт присвячений всім білорусам і білорускам, які влаштовують мирні демонстрації на захист своїх прав і свобод. Особливо тим, кого ув’язнюють, б’ють і переслідують, хто героїчно бореться за захист рідної землі. Разом виступлять артисти з Білорусі та України. Вхід вільний, але ми заохочуємо вас до збору коштів на гуманітарну допомогу для біженців з України.

WYSTĄPIĄ | ВЫСТУПЯЦЬ | ВИСТУПАТИМУТЬ

Maina Walenis | Ukraińska śpiewaczka operowa, sopran. Absolwentka Ukraińskiej Akademii Muzycznej im. Piotra Czajkowskiego. Laureatka międzynarodowych konkursów wokalnych. Założycielka Valenis Music Academy w Kijowie. Występowała w produkcjach operowych i dawała koncerty w 25 krajach, m.in. Hiszpanii, Portugalii, Szwajcarii, Francji i Chinach. Niedawno wyjechała z Ukrainy z powodu wojny, obecnie mieszka w Norymberdze.

Margarita Lewczuk | Jedna z najsłynniejszych białoruskich śpiewaczek operowych. W antyrządowym gabinecie cieni Swietłany Cichanouskiej odpowiada za kulturę i dziedzictwo narodowe.
Była solistką w Narodowym Teatrze Wielkim Opery i Baletu w Mińsku, ale zwolniono ją za śpiewanie patriotycznych pieśni podczas antyrządowych demonstracji. W jednym z wywiadów Lewczuk mówiła: „Wierzę, że ten duch, który w naszym narodzie obudził się przy okazji ostatnich wyborów prezydenckich, przyniesie nam demokrację i pozwoli poczuć się naprawdę wolnymi. Jeśli cały kraj zacznie strajkować, to zwyciężymy. Na razie w narodzie panuje jeszcze strach. Białorusini, zniszczcie w sobie niewolnika, wtedy zwyciężymy! Marzę, że niebawem Białoruś będzie wolna, że będziemy mogli robić proste rzeczy i otwarcie mówić proste słowa”.

Dasza Moroz | Rozpoczęła naukę muzyki w wieku 3 lat. Pierwszy raz wystąpiła publicznie w wieku 12 lat, wykonując koncert fortepianowy Edwarda Griega z towarzyszeniem Białoruskiej Państwowej Orkiestry Symfonicznej. W 2000 roku ukończyła Państwowe Kolegium Białoruskiej Państwowej Akademii Muzycznej, a pięć lat później Białoruską Państwową Akademię Muzyczną. Laureatka wielu międzynarodowych konkursów pianistycznych. Już w czasie studiów pasjonowała się muzyką kameralną, w jej repertuarze znajduje się bardzo duża liczba wielkich dzieł różnych stylów i epok. Dużo uwagi poświęca wykonywaniu muzyki współczesnej, współpracuje z kilkoma kompozytorami z Białorusi, Polski i Ukrainy.

Маіна Валеніс | Украінская оперная сьпявачка, сапрана. Выпускніца Ўкраінскай нацыянальнай музычнай акадэміі імя Пятра Чайкоўскага. Лаўрэат міжнародных вакальных конкурсаў. Заснавальнік Valenis Music Academy ў Кіеве. Выступала ў оперных пастаноўках і давала канцэрты ў 25 краінах сьвету, у тым ліку: Гішпаніі, Партугаліі, Швейцарыі, Францыі і Кітаю. З-за вайны мусіла з’ехаць з Украіны, цяпер жыве ў Нюрнбергу.

Маргарыта Ляўчук | Адна з найвядомейшых беларускіх оперных сьпявачак. У антыдзяржаўным ценявым кабінеце Сьвятланы Ціханоўскай яна адказвае за культуру і нацыянальную спадчыну.
Яна была салісткаю Нацыянальнага Вялікага Тэатру Оперы і Балету ў Менску, але была звольненая за сьпевы патрыятычных песень падчас антыўрадавых дэманстрацыяў. У адным з інтэрвію Ляўчук сказала: «Я лічу, што дух, які абудзіўся ў нашай нацыі падчас апошніх прэзыдэнцкіх выбараў, прынясе нам дэмакратыю і прымусіць нас адчуваць сябе па-сапраўднаму свабоднымі. Калі ўся краіна страйкуе -- мы пераможам. Пакуль жа страх у народзе яшчэ існуе. Беларусы, зьнішчыце раба ў сабе, тады мы пераможам! Я мару, што Беларусь хутка будзе вольнай, каб мы маглі рабіць простыя рэчы і гаварыць простымі словамі адкрыта”.

Даша Мароз | Яна пачала вучыцца музыцы ў 3 гады. Упершыню яна зьявілася на публіцы ў 12 гадоў, выканаўшы фартэпіянны канцэрт Эдварда Грыга ў суправаджэньні Беларускага Дзяржаўнага Сымфанічнага Аркестру. У 2000 годзе скончыла Каледж Беларускай Дзяржаўнай Акадэміі Музыкі, а праз пяць гадоў — Беларускую Дзяржаўную Акадэмію Музыкі. Лаўрэат шматлікіх міжнародных піяністычных конкурсаў. Ужо падчас вучобы яна захаплялася камэрнай музыкай, у ейным рэпертуары вельмі вялікая колькасьць выдатных твораў розных стыляў і эпох. Шмат увагі надае выкананьню сучаснай музыкі, супрацоўнічае зь некалькімі кампазытарамі зь Беларусі, Польшчы ды Ўкраіны.

Маїна Валеніс | Українська оперна співачка, сопрано. Випускниця Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. Лауреатка міжнародних вокальних конкурсів. Засновниця музичної академії «Valenis Music Academy» у Києві. Виступала в оперних постановках і давала концерти в 25 країнах, в т.ч. в Іспанії, Португалії, Швейцарії, Франції та Китаї. Нещодавно покинула Україну через війну і зараз живе в Нюрнберзі.

Маргарита Левчук | Одна з найвідоміших білоруських оперних співачок. У антиурядовому тіньовому кабінеті Світлани Ціхановської відповідає за культуру та національну спадщину.
Вона була солісткою Національного великого театру опери та балету в Мінську, але була звільнена за спів патріотичних пісень під час антиурядових демонстрацій. В одному з інтерв’ю Левчук сказала: «Я вірю, що дух, який прокинувся в нашій нації під час останніх президентських виборів, принесе нам демократію та змусить нас почуватися по-справжньому вільними. Якщо вся країна страйкуватиме, ми переможемо. Поки що в нації ще є страх. Білоруси, знищуйте рабів в собі, тоді ми переможемо! Я мрію, щоб Білорусь стала вільною, щоб ми могли робити прості речі і говорити прості слова відкрито».

Даша Мороз | Почала вивчати музику в 3 роки. Вперше з’явилася на публіці у віці 12 років, виконавши фортепіанний концерт Едварда Гріга під акомпанемент Білоруського державного симфонічного оркестру. У 2000 році закінчила Державний коледж Білоруської державної академії музики, а через п’ять років – Білоруську державну академію музики. Лауреатка багатьох міжнародних фортепіанних конкурсів. Вже під час навчання захоплювалася камерною музикою, в її репертуарі дуже велика кількість чудових творів різних стилів і епох. Даша приділяє багато уваги виконанню сучасної музики та співпрацює з кількома композиторами з Білорусі, Польщі та України.

27/03/2022 NIEDZIELA | НЯДЗЕЛЯ | НЕДІЛЯ
13.00

ZA WASZĄ I NASZĄ WOLNOŚĆ | solidarnościowy marsz i wiec antywojenny
ЗА ВАШУ І НАШУ СВАБОДУ | марш салідарнасці і антываенны мітынг
ЗА ВАШУ І НАШУ СВОБОДУ | Марш солідарності та антивоєнний мітинг

Dzień Woli masowo obchodzony w Białorusi i wszędzie tam, gdzie mieszkają Białorusinki i Białorusini jest dowodem na to, że nadchodzi nowy etap walki o wolność i demokrację. Od wielu lat społeczność białoruska w Gdańsku demonstruje w pokojowym marszu swoją suwerenność i pragnienie wolnego, niezależnego i demokratycznego państwa. Po sfałszowanych przez reżim Łukaszenki wyborach, tradycyjnym miejscem spotkań społeczności białoruskiej w Gdańsku jest fontanna Neptuna przy Długim Targu. Stamtąd wyruszy pokojowy marsz pod hasłem ZA WASZĄ I NASZĄ WOLNOŚĆ, w którym ramię w ramię przejdą na plac Solidarności Białorusini, Ukraińcy i Polacy, wspierający te społeczeństwa w ich walce o wolność.
/ trasa: Fontanna Neptuna, Długim Targ – pomnik Poległych Stoczniowców 1970, plac Solidarności

Дзень Волі масава адзначаецца ў Беларусі, і дзе б ні жылі беларускі і беларусы, гэта сьведчыць пра тое, што надыйшоў новы этап барацьбы за свабоду і дэмакратыю. На працягу многіх гадоў беларуская грамада ў Гданску мірным шэсьцем дэманструе свой суверэнітэт і імкненьне да свабоднае, незалежнае і дэмакратычнае дзяржавы. Пасьля выбараў, сфальшаваных рэжымам Лукашэнкі, традыцыйным месцам сустрэчы беларускае суполкі ў Гданску абраны Нэптунаў Фантан на Доўгім Таргу. Адтуль пачнецца мірнае шэсьце пад лозунгам ЗА ВАШУ І НАШУ СВАБОДУ, у якім беларусы, украінцы ды палякі поруч пойдуць на пляц Салідарнасьці, што падтрымліваюць памкненьні ў іх барацьбе за свабоду.
/ Маршрут: Фантан Нептуна ў Гданьску (вул. Długi targ) – Помнік забітым работнікам верфі (пляц Салідарнасці)

День Волі масово відзначається в Білорусі, і всюди, де б не проживали білоруси та білоруски, це свідчить про те, що настає новий етап у боротьбі за свободу та демократію. Протягом багатьох років білоруська громада Гданська мирним маршем демонструє свій суверенітет і прагнення до вільної, незалежної та демократичної держави. Після виборів, сфальсифікованих режимом Лукашенка, традиційним місцем зустрічі білоруської громади в Гданську є Фонтан Нептуна на Длугому Таргу. Звідти розпочнеться мирна хода під гаслом ЗА ВАШУ І НАШУ СВОБОДУ, в якій білоруси, українці та поляки підуть пліч-о-пліч до площі Солідарності, підтримуючи суспільство в їх боротьбі за свободу.
/ маршрут: Фонтан Нептуна в Гданську (вул. Длугі Тарг) - Пам’ятник загиблим робітникам судноверфі (площа Солідарності)

27/03/2022 NIEDZIELA | НЯДЗЕЛЯ | НЕДІЛЯ
16.00

WOLNA BIAŁORUŚ, WOLNA UKRAINA, WOLNA EUROPA | debata
ВОЛЬНАЯ БЕЛАРУСЬ, ВОЛЬНАЯ ЎКРАІНА, ВОЛЬНАЯ ЭЎРОПА | дэбаты
ВІЛЬНА БІЛОРУСЬ, ВІЛЬНА УКРАЇНА, ВІЛЬНА ЄВРОПА | дебати

W orędziu z 21 lutego 2022 roku Władimir Putin po raz kolejny podważył istnienie narodu ukraińskiego sugerując, że swoją państwowość Ukraina zawdzięcza Włodzimierzowi Leninowi oraz powstaniu ZSRR. W tym twierdzeniu niewiele jest prawdy. Ledwo bolszewicka machina rewolucyjna została wprawiona w ruch, a już Ukraińcy w styczniu 1918 roku powołali do życia swoją niezależną republikę, o której utrzymanie przez kolejne lata walczyli z bolszewikami oraz innymi siłami. Niewiele tygodni później, 25 marca 1918 roku w Mińsku, proklamowana została Białoruska Republika Ludowa. Do jej symboliki – biało-czerwono-białej flagi oraz herbu z Pogonią – odwołują się dziś setki tysięcy przeciwników autorytarnych rządów samozwańczego prezydenta Aleksandra Łukaszenki. „Szcze ne wmerła Ukraina” – słowa, które pobrzmiewają dziś podczas tysięcy demonstracji na całym świecie, pochodzą z tamtego czasu. Pieśń wybrana wówczas na hymn jest także hymnem dzisiejszej niepodległej Ukrainy.
Republiki te nie zdołały utrzymać swej kruchej państwowości, gdy szala wojny domowej zaczęła przechylać się na stronę bolszewików. Zajęły jednak znaczące miejsce w pamięci kulturowej Białorusinów i Ukraińców. 25 marca, znany jako Dzień Wolności, do dziś stanowi główne święto narodowe demokratycznie i wolnościowo zorientowanych Białorusinów. Spuścizna Ukraińskiej Republiki Ludowej oraz jej przywódców – Mychajła Hruszewskiego i Symona Petlury – należą do kluczowych elementów ukraińskiej tożsamości niepodległościowej. Choć stłamszone w czasach ZSRR, tradycje te stanowiły fundamenty odbudowywanej niepodległości tych państw w trakcie rozpadu imperium radzieckiego.
Podczas debaty wrócimy do 1918 roku, ale zastanowimy się też nad genezą pojęcia Europa Środkowo-Wschodnia. Postaramy się odpowiedzieć na pytania – dlaczego Władimir Putin mówi o domniemanej denazyfikacji Ukrainy, dlaczego tak trudno w XXI wieku być suwerennym państwem? Oddamy też hołd ofiarom reżimów w Białorusi i ofiarom wojny w Ukrainie.

У пасланьні ад 21 лютага 2022 году Уладзімер Пуцін яшчэ раз паставіў пад сумлеў існаваньне ўкраінскае нацыі, выказаўшы здагадку, што Ўкраіна абавязаная сваёй дзяржаўнасьцю Ўладзімеру Леніну і ўтварэньню СССР. У гэтым сьцверджаньні няшмат праўды. Ледзьве бальшавіцкая рэвалюцыйная машына была прыведзена ў рух, як ужо ў студзені 1918 годзе ўкраінцы стварылі сваю незалежную рэспубліку, за захаваньне якой яны змагаліся наступныя гады з бальшавікамі і іншымі сіламі. Праз колькі тыдняў, 25 сакавіка 1918 году ў Менску была абвешчаная Беларуская Народная Рэспубліка. Сотні тысяч праціўнікаў аўтарытарнай улады самаабвешчанага прэзыдэнта Аляксандра Лукашэнкі апэлююць да яе сымбаляў — бел-чырвона-белага сьцяга і герба з Пагоняй. «Щe не вмерла Украіна» — словы, што гучаць сёньня на шматтысячных дэманстрацыях па ўсім сьвеце, паходзяць з таго часу. Песьня, яшчэ тады абраная гімнам, ёсьць гімнам незалежнай Украіны і цяпер.

Гэтыя рэспублікі не змаглі захаваць сваю крохкую дзяржаўнасць, бо шалі грамадзянскае вайны пахіліліся на бок бальшавікоў. Аднак яны занялі значнае месца ў культурнай памяці беларусаў і ўкраінцаў. 25 сакавіка, вядомае як Дзень Волі, дагэтуль застаецца галоўным нацыянальным сьвятам дэмакратычна й свабодаарыентаваных беларусак і беларусаў. Спадчына Ўкраінскай Народнай Рэспублікі і яе лідэраў - Міхайлы Грушэўскага і Сымона Пятлюры - адна з ключовых элемэнтаў ідэнтычнасьці ўкраінскай незалежнасьці. Нягледзячы на тое, што гэтыя традыцыі былі прыдушаныя ў часы СССР, яны сталіся падмуркам адноўленай незалежнасьці гэтых краінаў падчас распаду савецкай імпэрыі.

Падчас дэбатаў мы вернемся да 1918 году, але таксама разгледзімо генэзіс канцэпцыі Сярэдняе Эўропы. Мы паспрабуем адказаць на пытаньні - чаму Ўладзімер Пуцін кажа пра нібыта дэнацыфікацыю Ўкраіны, чаму так цяжка быць суверэннай дзяржавай у 21 стагодзьдзі? Мы таксама аддамо даніну памяці ахвярам рэжыму ў Беларусі і ахвярам вайны ўва Ўкраіне.

У посланні від 21 лютого 2022 року Володимир Путін ще раз поставив під сумнів існування української нації, припустивши, що Україна зобов’язана своєю державністю Володимиру Леніну та розквіту СРСР. У цій заяві мало правди. Ледь більшовицька революційна машина була запущена, і в січні 1918 року українці створили свою незалежну республіку, за збереження якої вони боролися протягом наступних років з більшовиками та іншими силами. Через кілька тижнів, 25 березня 1918 року в Мінську була проголошена Білоруська Народна Республіка. Сотні тисяч противників авторитарної влади самопроголошеного президента Олександра Лукашенка апелюють до її символіки – біло-червоно-білого прапора та герба з Погонем. «Ще не вмерла Україна» – слова, які сьогодні лунають на багатотисячних демонстраціях по всьому світу, походять з того часу. Пісня, обрана тоді гімном, також є гімном сьогоднішньої незалежної України.

Ці республіки не змогли зберегти свою крихку державність, оскільки терези громадянської війни почали перекидатися до більшовиків. Проте вони посіли значне місце в культурній пам’яті білорусів та українців. 25 березня, відомий як День Свободи, донині залишається головним національним святом демократично та лібертаріансько орієнтованих білорусів. Спадщина Української Народної Республіки та її лідерів – Михайла Грушевського та Симона Петлюри – є одним з ключових елементів української незалежності. Ці традиції, хоча й придушені за часів СРСР, були основою відновленої незалежності цих країн під час розпаду Радянської імперії.

Під час дискусії ми повернемося до 1918 року, але також розглянемо генезис концепції Центральної та Східної Європи. Спробуємо відповісти на запитання – чому Володимир Путін говорить про нібито денацифікацію України, чому так важко бути суверенною державою в 21 столітті? Ми також віддамо шану жертвам режимів у Білорусі та жертвам війни в Україні.

PANELIŚCI
ks. Wiaczasłau Barok | Duchowny katolicki, były proboszcz parafii w Rossonach w obwodzie witebskim. Wyjechał z Białorusi na początku lipca 2021 roku, gdy wszczęto wobec niego kolejne postępowanie administracyjne. Duchowny prowadzi wideoblog, w którym krytycznie wypowiada się o sytuacji w Białorusi. W grudniu 2020 r. spędził 10 dni w areszcie. Został wówczas skazany na podstawie kodeksu wykroczeń za „propagandę lub publiczną demonstrację oraz rozpowszechnianie symboli i atrybutów nazistowskich”. Pretekstem był fakt, że ks. Barok zamieścił w serwisach społecznościowych plakat znanego białoruskiego grafika Uładzimira Ceslera „Stop Łukaszyzm”, gdzie jednym z elementów była swastyka wpleciona w obecne symbole państwowe Białorusi.

prof. dr hab. Andrzej Chwalba | Historyk i eseista, profesor nauk humanistycznych, specjalizujący się w historii XIX i XX wieku, historii relacji polsko-rosyjskich, historii najnowszej Polski i dziejach Krakowa. Wybitny znawca religijnych, społecznych, kulturowych i cywilizacyjnych aspektów dziejów Polski i Europy w XIX i XX wieku. Autor 30 monografii i syntez naukowych, podręczników akademickich oraz kilku książek wydanych za granicą, m.in. „Samobójstwo Europy. Wielka Wojna 1914–1918”.
/ wystąpienie online

dr hab. Helena Głogowska | Zajmuje się zagadnieniami mniejszości narodowych i etnicznych ze szczególnym wyróżnieniem problematyki społeczno-kulturalnej Białorusinów. Autorka licznych artykułów naukowych i publicystycznych w polskich i białoruskich tytułach oraz opracowań książkowych: „Białoruś 1914–1929. Kultura pod presją polityki”, „Białorusini na Wybrzeżu Gdańskim”, współautorka: „Tożsamość kulturowa. Szkice o mniejszościach narodowych na Pomorzu Gdańskim”, „Kara za służbę narodu” oraz „Przemiany kulturowe Białorusi w latach 1914–1929”. Wieloletnia prezes Białoruskiego Towarzystwa Kulturalnego „Chatka”, animatorka społecznych i kulturalnych aktywności wspólnoty białoruskiej w Trójmieście.

dr hab. Marta Koval, prof. UG | Urodziła się we Lwowie, ale od 11 lat mieszka w Gdańsku. Jest amerykanistką, wykłada literaturę amerykańską na Uniwersytecie Gdańskim. Zajmuje się współczesną powieścią amerykańską, literaturą emigracyjną i pamięcioznawstwem. Jest pasjonatką Gdańska i przewodniczką miejską. Pracuje też jako tłumaczka języków angielskiego, ukraińskiego i rosyjskiego. Pełni funkcję zastępczyni przewodniczącej gdańskiego oddziału Związku Ukraińców w Polsce oraz koordynatorki Centrum Informacji i Koordynacji „Dla Ukrainy Razem”. Często komentuje wydarzenia polityczne na Ukrainie dla polskich mediów.

Andrej Kuciła | Białoruski reżyser filmowy. Twórca ponad dziesięciu filmów dokumentalnych. W 2007 roku zdobył dyplom z dziennikarstwa na Białoruskim Uniwersytecie Państwowym, a dwa lata później ukończył studia na Białoruskiej Akademii Sztuk Pięknych. Realizuje się jako freelancer i współpracuje z telewizją. Laureat stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego „Gaude Polonia”. W 2018 roku zdobył nagrodę IDFA w kategorii Najlepszy Średniometrażowy Film Dokumentalny za „Sumę”. W 2019 roku został uhonorowany Srebrnym Lajkonikiem dla najlepszego filmu dokumentalnego w Konkursie Polskim na Krakowskim Festiwalu Filmowym. „When Flowers Are Not Silent” to jego najnowszy film dokumentalny.

MODERACJA
Kacper Dziekan | Historyk i wschodoznawca. W Europejskim Centrum Solidarności zaangażowany w projekty edukacyjne, kulturalne, społeczne, historyczne i obywatelskie, zwłaszcza dotyczące krajów postsowieckich i Europy Środkowo-Wschodniej. Stypendysta Landecker Democracy Fellowship, prowadzonego we współpracy z Humanity in Action oraz doktorant na Uniwersytecie im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Były stypendysta programu Fulbrighta na UC Berkeley. Absolwent Europejskiej Akademii Dyplomatów, Moskiewskiej Szkoły Edukacji Obywatelskiej oraz były student Irkuckiego Uniwersytetu Państwowego w Rosji.

УДЗЕЛЬНІКІ
Вячаслаў Барок | Каталіцкі сьвятар, былы пробашч парафіі ў Расонаве на Віцебшчыне. Ён зьехаў зь Беларусі ў пачатку ліпеня 2021 году, калі ў дачыненьні да яго ўлады распачалі чарговую адміністрацыйную справу. Сьвятар вядзе відэаблог, у якім крытыкуе сытуацыю ў Беларусі. У сьнежні 2020 году правёў 10 содняў у астрогу. Затым яго асудзілі паводле Кодэксу аб правапарушэньнях за «прапаганду або публічную дэманстрацыю і распаўсюджваньне нацысцкіх атрыбутаў і сымбаляў». Падставаю сталася тое, што кс. Барок апублікаваў у сацыяльных сетках плакат вядомага беларускага графіка Уладзімера Цэсьлера «Стоп лукашызму», дзе адным з элемэнтаў была свастыка, уплеценая ў цяперашні дзяржаўны герб Беларусі.

Анджэй Хвальба | Гісторык і эсэіст, прафесар гуманітарных навук, які спэцыялізуецца на гісторыі ХІХ-ХХ ст., гісторыі польска-расейскіх адносінаў, найноўшай гісторыі Польшчы і гісторыі Кракава. Выдатны знаўца рэлігійных, сацыяльных, культурных і цывілізацыйных аспэктаў гісторыі Польшчы і Эўропы ХІХ-ХХ ст. Аўтар 30 манаграфіяў і навуковых сынтэзаў, акадэмічных падручнікаў і некалькіх кніг, выдадзеных за мяжою, у тым ліку «Самагубства Эўропы. Вялікая вайна 1914-1918 гадоў».
/ выступ анлайн

Алена Глагоўская | Займаецца пытаньнямі нацыянальных і этнічных меншасьцяў з асаблівым акцэнтам на сацыяльна-культурных праблемах беларусаў. Аўтар шматлікіх навуковых і публіцыстычных артыкулаў у польскіх і беларускіх выданьнях і кнігах: «Беларусь 1914–1929. Культура пад ціскам палітыкі», «Беларусы на Гданскім узьбярэжжы», суаўтарка: «Культурная ідэнтычнасьць. Нарысы пра нацыянальныя меншасьці ў Гданскім Памор’і», «Пакараньне за служэньне нацыі» і «Культурныя зьмены ў Беларусі ў 1914–1929 гадох». Шматгадовая прэзыдэнтка Беларускага Культурнага Таварыства «Хатка», аніматар грамадзка-культурнае дзейнасьці беларускае суполкі ў Трыгарадзе.

Марта Коваль | Нарадзілася ў Львове, але ўжо 11 гадоў жыве ў Гданску. Амэрыканістка, выкладае амэрыканскую літаратуру ў Гданскім Ўніверсытэце. Працуе з сучаснымі амэрыканскімі раманамі, эмігранцкаю літаратурай і дасьледаваньнямі памяці. Захапляецца Гданскам і вядзе экскурсіі па горадзе. Перакладае з ангельскай, украінскай і расейскай. Намесьніца старшыні Гданскага аддзяленьня Зьвязу ўкраінцаў у Польшчы і каардынатар Інфармацыйна-каардынацыйнага цэнтру «За Ўкраіну разам». Часта камэнтуе для польскіх СМІ палітычныя падзеі ўва Ўкраіне.

Андрэй Куціла | Беларускі кінарэжысёр. Аўтар больш як дзесяці дакумэнтальных фільмаў. У 2007 годзе скончыў журфак БДУ, а праз два гады — Беларускую Акадэмію Мастацтва ў Менску. Фрылансэр, супрацоўнічае з тэлевізіяй Белсат. Ляўрэат стыпэндыі міністра Культуры і Нацыянальнай Спадчыны «Gaude Polonia». У 2018 годзе ў Амстэрдаме атрымаў прэмію IDFA за найлепшае дакумэнтальнае кіно (сярэдні мэтар) за фільм «Summa». У 2019 годзе на Кракаўскім кінафэстывалі атрымаў узнагароду «Srebrny Lajkonik» за найлепшы дакумэнтальны фільм у польскім конкурсе. «Калі кветкі не маўчаць» — ягоны найноўшы фільм, які стаў пераможцам дакумэнтальнага конкурсу Варшаўскага фэстывалю. Цяперака жыве і працуе ў Польшчы.

МАДЭРАЦЫЯ
Каспэр Дзекан | Гісторык і ўсходазнаўца. У Цэнтры Эўрапейскай Салідарнасьці ўдзельнічае ў адукацыйных, культурных, сацыяльных, гістарычных і грамадзянскіх праектах, асабліва ў постсавецкіх краінах Цэнтральнае ды Ўсходняе Еўропы. Стыпэндыянт Landecker Democracy Fellowship, што супрацоўнічае з Humanity in Action, асьпірант Ўніверсытэту Адама Міцкевіча ў Пазнані. Былы стыпэндыят праграмы Фулбрайт ў Каліфарнійскім каледжы ў Бэрклі. Выпускнік Эўрапейскай Акадэміі Дыпламатаў, Маскоўскай Школы Грамадзянскай Адукацыі і былы студэнт Іркуцкага Дзяржаўнага Ўніверсытэту ў Расеі.

ПАНЕЛІСТИ
свящ. В’ячеслав Барок | Католицький священик, колишній парох парафії в Россонові на Вітебщині. Він покинув Білорусь на початку липня 2021 року, коли проти нього розпочали чергову адміністративну процедуру. Священнослужитель веде відеоблог, у якому критикує ситуацію в Білорусі. У грудні 2020 року він провів 10 діб під вартою. Тоді він був засуджений за Кримінальним кодексом за «пропаганду або публічну демонстрацію та поширення нацистської символіки та атрибутики». Приводом було те, що свящ. Барок опублікував в соцмережах плакат відомого білоруського графіка Володимира Цеслера «Стоп Лукашизму», де одним із елементів була свастика, вплетена в нинішню державну символіку Білорусі.

проф. габ.док. Анджей Хвалба | Історик та есеїст, професор гуманітарних наук, який спеціалізується на історії ХІХ-ХХ століть, історії польсько-російських відносин, новітній історії Польщі та історії Кракова. Видатний знавець релігійних, соціальних, культурних та цивілізаційних аспектів історії Польщі та Європи ХІХ-ХХ ст. Автор 30 монографій і наукових синтезів, академічних підручників та кількох виданих за кордоном книг, у т.ч. «Самогубство Європи. Велика війна 1914-1918 років».
/ онлайн виступ

проф. габ.док. Гелена Глоговська | Займається питаннями національних та етнічних меншин, з особливим акцентом на соціокультурних проблемах білорусів. Авторка численних наукових і публіцистичних статей з польськими і білоруськими назвами та книгознавстві: «Білорусь 1914–1929. Культура під тиском політики», «Білоруси на Гданському узбережжі», співавторка: «Культурна ідентичність. Нариси про національні меншини в Гданському Помор’ї», «Покарання за служіння нації» та «Культурні зміни в Білорусі в 1914–1929 роках». Багато років президентка Білоруського культурного товариства «Хатка», аніматорка суспільно-культурної діяльності білоруської громади в Тримісті.

габ.док. Марта Коваль, проф. УГ | Народилася у Львові, але вже 11 років живе в Гданську. Американістка, викладає американську літературу в Гданському університеті. Досліджує сучасні американські романи, емігрантську літературу та культурну спадщини. Вона захоплюється Гданськом і є гідом міста. Також працює перекладачем з англійської, української та російської мов. Є заступницею голови Гданського осередку Спілки українців у Польщі та координаторкою Інформаційно-координаційного центру «За Україну разом». Часто коментує політичні події в Україні для польських ЗМІ.

Андрій Куцила | Білоруський кінорежисер. Автор понад десяти документальних фільмів. У 2007 році закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету, а через два роки — Білоруську державну академію мистецтв. Працює фрілансером і співпрацює з телебаченням. Лауреат стипендії Міністра культури та національної спадщини «Gaude Polonia». У 2018 році отримав нагороду IDFA за найкращий середньометражний документальний фільм за фільм «Сума». У 2019 році на Краківському кінофестивалі отримав нагороду «Srebrny Lajkonik» за найкращий документальний фільм у польському конкурсі. «Коли квіти не мовчать» — його останній документальний фільм.

МОДЕРАЦІЯ
Каспер Дзекан | Історик і сходознавець. У Європейському центрі солідарності займається освітніми, культурними, соціальними, історичними та громадянськими проектами, особливо в пострадянських країнах та Центральній та Східній Європі. Стипендіат Landecker Democracy Fellowship, що проводиться у співпраці з Humanity in Action, і аспірант Університету ім. Адама Міцкевича в Познані. Колишній стипендіат програми Фулбрайта в Каліфорнійському університеті в Берклі. Випускник Європейської академії дипломатів, Московської школи громадянської освіти, колишній студент Іркутського державного університету в Росії.

27/03/2022 NIEDZIELA | НЯДЗЕЛЯ | НЕДІЛЯ
18.00

GDY KWIATY NIE MILCZĄ | film | reż. Andrej Kuciła
Projekcja dokumentu, scen. i reż. Andrej Kuciła, produkcja Belsat TV, Solidarity Zone (2021), 70 min

КАЛІ КВЕТКІ НЕ МАЎЧАЦЬ | фільм | рэжысёр Анджэй Куціла
палітычны дакументальны фільм 70 хв. / сцэнар і рэжысура: Андрэй Куціла / ТК Белсат, Solidarity Zone (2021)

КОЛИ КВІТІ НЕ МІСЯТЬ | Фільм | режисер Анджей Куцила
політичний документальний фільм 70 ’/ сценарій і режисер: Андрій Куцила / постановка / ТВ Белсат, Solidarity Zone (2021)

Wybory na Białorusi w 2020 roku zostały sfałszowane co wywołało powstanie ludowe jakiego ten kraj nigdy wcześniej nie widział. Pokojowe protesty spotkały się z okrutną przemocą ze strony milicji, ale protestujący nie wycofali się, żądając od prezydenta Łukaszenki rezygnacji po 27 latach żelaznych rządów. Wywołało to kolejną rundę jeszcze bardziej brutalnych represji. Film opowiada o zwykłych białoruskich kobietach i ich rodzinach, które decydują się zaryzykować wszystko, aby wziąć udział w protestach. Rozumiejąc, że nadzieja nie może umrzeć.
→ zwiastun filmu

Выбары 2020 году ў Беларусі былі сфальсыфікаваныя, што выклікала народнае паўстаньне, якога краіна ніколі ня бачыла раней. На мірныя пратэсты міліцыя адказала жорсткім гвалтам, але пратэстоўцы не адступілі, патрабуючы адстаўкі прэзыдэнта Лукашэнкі, які кіруе жалезнаю рукою ўжо 27 гадоў. Гэты грамадзкі чын выклікаў далейшыя, яшчэ больш жорсткія рэпрэсіі. Фільм «Калі кветкі не маўчаць» распавядае пра простых беларускіх жанчын і іх сем’і, якія вырашылі рызыкнуць усім, каб прыняць удзел у акцыях пратэсту, бо разумеюць, што... Надзея не памрэ.
→ Вястун

Вибори в Білорусі 2020 року були сфальсифікованими, що спричинило народне повстання, якого ця країна ще ніколи не бачила. Мирні протести були зустрінуті жорстоким насильством з боку міліції, але протестувальники не відступили, вимагаючи відставки президента Лукашенка після 27 років залізного правління. Це викликало ще один раунд більш жорстоких репресій. Фільм про звичайних білоруських жінок та їхніх сімей, які вирішують ризикнути всім, щоб взяти участь у акціях протесту. Розуміючи, що надія не може померти.
→ Тизер

SŁOWO WSTĘPNE | ПРАДМОВА | ПЕРЕДМОВА
Janusz Gawryluk | Absolwent Państwowego Studium Cyrkowego w Julinku (specjalizacja: ekwilibrystyka), filologii białoruskiej na Uniwersytecie Warszawskim i Laboratorium Reportażu na Wydziale Dziennikarstwa UW, gdzie pobierał wiedzę m.in. u Tadeusza Słobodzianka, Marka Nowakowskiego, Macieja Drygasa i Tadeusza Rolke. Autor opowiadań „Cykl pogoni”, będących literacką mapą Białorusi, drukowanych w czasopismach poświęconych literaturze – „Wyspa” i „Chimera”. Pomysłodawca i organizator Warszawskiego Festiwalu Filmów Białoruskich „Bulbamovie”. Współautor polsko-białoruskiego projektu multimedialnego „Chronotop”. Współpracował z Polskim Radiem, miesięcznikiem „Czasopis” i z tygodnikiem „Polityka”.
Piotr Dudanowicz | Dyrektor artystyczny Warszawskiego Festiwalu Filmów Białoruskich „Bulbamovie”, miłośnik języka białoruskiego, znawca kultury białoruskiej, propagator niezależnej białoruskiej sceny muzycznej. Sympatyk słowiańskich kultur. Podróżnik. Uczestniczył w produkcji filmów dokumentalnych Mirosława Dembińskiego o sytuacji na Białorusi – „Lekcje białoruskiego” i „Muzyczna partyzantka”.

Януш Гаўрылюк | Выпускнік Дзяржаўнае Цыркавое Школы ў Юлінку (спэцыяльнасьць: акрабатыка), беларускае філалогіі Варшаўскага Ўніверсытэту і Лабараторыі Рэпартажу на факультэце журналістыкі Варшаўскага Ўніверсытэту, дзе атрымліваў веды між іншым у Тадэвуша Слабадзянка, Марка Навакоўскага, Мацея Дрыгаса і Тадэвуша Ролькі. Аўтар апавяданьняў «Цыкль Пагоні», якія ёсьць літаратурнай картай Беларусі, надрукаваных у літаратурных часопісах «Wyspa» і «Chimerа». Пачынальнік і арганізатар Варшаўскага Фэстывалю Беларускага Кіно «Bulbamovie». Суаўтар польска-беларускага мультымэдыйнага праэкту «Хранатоп». Супрацоўнічаў з Польскім Радыё, часопісам «Czasopis» і штотыднёвікам «Polityka».
Пятро Дудановіч | Мастацкі кіраўнік Варшаўскага Фэстывалю Беларускага Кіно «Bulbamovie», аматар беларускае і верхнялужыцкае моваў, знаўца беларускае культуры, папулярызатар незалежнай беларускай музычнай сцэны. Прыхільнік славянскіх культураў. Падарожнік. Удзельнік вытворчасьці дакумэнтальных фільмаў Міраслава Дэмбінскага пра сытуацыю ў Беларусі — «Урокі беларускай мовы» і «Музычная партызанка».

Януш Гаврилюк | Випускник Державної циркової студії в Юлінеку (спеціалізація: еквілібрістика), білоруської філології у Варшавському університеті та лабораторії репортажу на факультеті журналістики Варшавського університету, де здобув знання, серед інших у Тадеуша Слободзянекого, Марека Новаковського, Мачея Дрігаса та Тадеуша Рольке. Автор оповідань «Цикл Погоні», які є літературною картою Білорусі, опублікованих у журналах, присвячених літературі – «Виспа» та «Химера». Засновник і організатор Варшавського фестивалю білоруських фільмів «Bulbamovie». Співавтор польсько-білоруського мультимедійного проекту «Хронотоп». Співпрацював з Польським радіо, журналом «Часопис» та тижневиком «Політика».
Петро Дуданович | Художній керівник Варшавського фестивалю білоруських фільмів «Bulbamovie», прихильник білоруської мови, знавець білоруської культури, популяризатор незалежної білоруської музичної сцени. Прихильник слов’янських культур. Мандрівник. Брав участь у створенні документальних фільмів Мірослава Дембінського про ситуацію в Білорусі — «Уроки білоруської» та «Музична партизанка».

FESTIWALE
/ Warszawski Festiwal Filmowy 2021 (zwycięzca konkursu dokumentalnego)
/ Ji.hlava International Documentary Film Festival 2021 (wyróżnienie)
/ VII Festiwal Filmów Białoruskich BULBAMOVIE 2021 Warszawa (pokaz)
/ Watch Docs Warszawa 2021 (wyróżnienie)
/ ArtDocFest 2022 Ryga (wyróżnienie)
/ Warsaw Film Festival (8–17.10.2021, Warsaw, Poland)

ФЭСТЫВАЛІ
/ Варшаўскі Кінафэстываль 2021 (пераможца конкурсу дакументальнага кіно)
/ Ji.hlava International Documentary Film Festival 2021 (адзначэньне)
/ VII Фэстываль Беларускага Кіно BULBAMOVIE 2021 Варшава (паказ)
/ Watch Docs 2021 Варшава (адзначэньне)
/ ArtDocFest 2022 Рыга (адзначэньне)

ФЕСТИВАЛІ
/ Варшавський кінофестиваль 2021 (переможець конкурсу документальних фільмів)
/ Ji.hlava International Фестиваль документального кіно 2021 (відзнака)
/ 7-й Білоруський кінофестиваль BULBAMOVIE 2021 Варшава (показ)
/ Watch Docs. Варшава 2021 (відзнака)
/ ArtDocFest 2022. Рига (відзнака)

patron medialny | мецэнат | меценат